Мильськ... Протягом багатьох століть мильщуки славились працелюбністю і співом, тому що Бог обдарував наш народ піснею, яка супроводжує людину протягом усього життя. Чимало бід і нещасть прокотилось нашим краєм, але односельчани сміливо долали труднощі і впевнено крокували у завтрашній день, а підтримкою і розрадою для них була пісня, яка лунала як у хвилини найбільшої радості, так і в часи найглибшого смутку. І так покоління за поколінням... Давайте пройдемося сторінками історії закладів культури і переконаємось, який талановитий наш народ.

Село Мильськ адміністративно відноситься до Рожищенського району Волинської області, є центром Мильської сільської ради.

Вперше в писемних джерелах Мильськ згадується у 1629 році. Є кілька версій щодо походження назви села:
1. Назва села Мильськ походить від слова «милий», «любий», що в перекладі на латинську звучить «vene». Отже, вона дуже давня і вказує на те, що ми є нащадками могутнього племені венетів, яке проживало на території від Вісли до Дніпра і Чорного моря.
2. Назва села походить від слова "миля" - давньої міри довжини різної величини і походження. Зокрема, назву селу дала миля географічна, яка рівнялася 1/16 ступня меридіана, тобто 7422 метри.

Саме одна миля була до тракту Луцьк-Ковель, який проходив через село Переспа.

Від районного центру Мильськ віддалений на 17 кілометрів. Сільській раді належить 2358,3 га землі. В селі нараховується 148 дворів, в яких проживає 434 жителі [дані станом на 07.12.2012 року]. У селі є середня школа, бібліотека, клуб, дитячий садок, церква.

1 вересня 1947 року у будинку «розкуркуленого» Романюка Софрона Тимофійовича відкрилася хата-читальня. Завідував нею ПІкула Йосип Пилипович. Оскільки більшість населення була неграмотною, то у хаті-читальні збирались для того, щоб послухати новини в державі й у світі, дізнатись щось нове для себе, познайомитись з героями художніх творів, отримати пораду з того чи іншого питання, вирішити разом якісь проблеми або й просто відпочити від щоденних турбот.

Приходячи до хати-читальні, люди розуміли, що необхідно здобувати знання, щоб чогось досягти у житті. Тому батьки старались дати освіту своїм дітям. Після війни до школи пішли діти різного віку, і у 1952 році у селі був перший випускний. Це було свято знань, оскільки понад ЗО дітей закінчило школу. А це означало, що у сільське господарство прийдуть освічені спеціалісти, які відбудовуватимуть післявоєнне село.

Отже, тепер щороку у селі з'являлось все більше освічених людей, а тому виникла необхідність у більшому приміщенні. Приблизно у 1955-1956 роках у центрі села (зараз тут стоїть будинок О.О.Овруцького) запрацювала бібліотека. її збудували із клунь «розкуркулених» селян. Сільській Раді виділялися кошти на придбання книг. Літературу присилали поштою. Поступово бібліотечний фонд збільшувався. Особливо раділи новим книжкам школярі.

Невдовзі і це приміщення стало затісним, і у 1968 році бібліотека відчинила двері у новому приміщенні, яке збудували на Зарокитті. Будівля була зведена з дров і глини. В одній половині розміщувалась бібліотека, а в іншій жив голова колгоспу. Тут бібліотека працювала аж до 1977 року.

У 1975 році почали будувати нове типове приміщення клубу і бібліотеки. За два роки будівництво було завершене і у 1977 році відбулося урочисте відкриття.

Бібліотека розташувалась у двох великих кімнатах. Тут є величезний вибір літератури для читачів, також вона забезпечена основними періодичними виданнями.

У бібліотеці проводяться різноманітні заходи: організовуються виставки, проходять свята, усні журнали, ранки. Активну участь у цьому беруть як сільська молодь, так і учні школи.

За час існування бібліотеки у ній працювало чимало людей, і всі вони з великою увагою ставилися до читачів, стараючись виконати замовлення. І якщо бувало так, що потрібної книги не було у бібліотеці, то її замовляли у районній чи обласній.

Починаючи з 1 вересня 1947 року, у бібліотеці села Мильськ працювали: Йосип Пилипович Пікула (1947-1951рр.), Іван Антонович Харитонюк (1951-1953рр.), Єлизавета Омельянівна Салова (1953-1954рр.), Олена Марківна Майданець (1954-1956рр.), Роза Федорівна Петрова (1956-1956рр.), Софія Йосипівна Городюк (1956-1957рр.), Надія Омельянівна Дігалевич (1957р.), Іван Антонович Табачук (1957-1960рр.), Надія Терентіївна Бадера (1960-1961рр.), Леонід Семенович Архипчук (1961-1963рр.), Яручик (1963-1965рр.), Надія Федонівна Козел (1965-1968рр.), Раїса Михайлівна Столярова (1968-1992рр.), Лариса Василівна Хвостюк (1992-2009рр.), Раїса Адамівна Левчук (2009-2013рр.).

Особливо добрим словом хочеться згадати Раїсу Михайлівну Столярову, яка все своє життя присвятила роботі у бібліотеці. 23 роки ця мудра жінка була добрим ангелом і берегинею для книг.

Народилася Раїса Михайлівна 25 січня 1937 року у місті Антрацит Луганської області. У 1941 році родина переїхала у село Мильськ, оскільки мама родом з нашого села.

У 1952 році закінчила Мильську семирічну школу. Деякий час працювала секретарем школи.

У 1959-1963 роках вчилася у Дубнівському культурно-освітньому училищі. Після закінчення працювала секретарем сільської ради, потім 4 роки була завклубом.

З 1968 по 1992 рік працювала бібліотекарем у селі Мильськ. За роки роботи здобула авторитет і повагу жителів села. Зараз Раїса Михайлівна перебуває на заслуженому відпочинку.

Не зважаючи на поважний вік, Раїса Михайлівна і зараз старається йти у ногу з часом, цікавиться життям села, школи,, охоче допомагає, якщо необхідна її консультація чи порада.

Завжди клуб і бібліотека співпрацювали, тому й не дивно, що зараз вони розміщені в одному приміщенні. Всі заходи, які проводяться в селі, організовуються клубом і бібліотекою. Продовжують традиції старшого покоління бібліотекар Раїса Адамівна Левчук і завклуб Ольга Володимирівна Чирук.

Кiлькiсть переглядiв: 755

Дата останньої зміни 15 Вересня 2019

Фотогалерея