Історія – це слово співзвучне з словом «життя». Історія народу, історія країни, історія району, села, бібліотеки…

У радянські часи, коли всі впевнено крокували до «комунізму», а тоді дійсно жити ставало для простого народу все краще, у далекому 1967 році в приміщенні старого Тристенського клубу в маленькій гриміровочній кімнатці відкрилась бібліотека.

Прийняла бібліотеку Пархомчук Ніна Іванівна, тоді студентка Луцького культурно-освітнього училища бібліотечного відділення.

Зав. клубом був Олексюк Микола Іванович. На той час в бібліотеці було 3,5 тисячі примірників книг. Книги були різні: художня література, суспільно-політична, дитяча та про сільське господарство.

Читачів в бібліотеці було близько 500 людей. Всього населення в Тристені – 880 чоловік, а учнів у школі – понад 100 осіб.

Тристень на той час входив до Вічинівської сільської ради.

Коли в 1970 році в селі була збудована нова школа, в старому приміщенні розмістився медпункт і в двох кімнатах бібліотека.

Фонд зростав і розмістити його тут було просторіше. У 1985 році було збудоване двохповерхове приміщення в центрі села силами колгоспу ім..Леніна, який на той час був мільйонером. Велика простора кімната на другому поверсі будинку, а поруч ФАП, побутове ательє, колгоспний магазин.

Тоді вже Тристень був переданий до Щуринської сільської ради і бібліотека стала культурним центром на селі. Поруч з обслуговуванням читачів в бібліотеці збиралися учасники художньої самодіяльності на репетиції, активним учасником якої був бібліотекар.

У 2000 році бібліотека переноситься вчетверте, тепер уже в приміщення новозбудованого клубу. Колгоспне приміщення клубу досить просторе, проте завершити його всі зали із розпадом колгоспу не вдалося. Бібліотека займає велику простору кімнату, де вперше утворилась можливість зробити читальний зал для читачів, дитячий куточок.

Гарне приміщення, великий читальний зал, але читачів зменшилось, як і населення в Тристені.

Сьогодні в бібліотеці оформлені цікаві книжкові виставки:

«Звешся величаво Україною
земле правічна моя».

«Волинь моя, мій рідний краю,
верб, тополь, беріз».

«Наш край – історії скарбниця
тут б’ється серце Кобзаря».

«Українська книга –
жива пам’ять поколінь».

Проводиться ряд різних заходів.

А незмінним бібліотекарем і сьогодні залишається Ніна Іванівна Пархомчук, бібліотекар з 47-річним стажем роботи в одній установі.

1057

Кiлькiсть переглядiв: 361

Дата останньої зміни 15 Вересня 2019

Фотогалерея